Перші друзі: як підтримати дитину в процесі соціалізації?

Соціалізація є важливим етапом у розвитку дитини, адже вона вчиться встановлювати контакти, будувати дружні стосунки та розуміти соціальні норми. Підтримка батьків на цьому етапі відіграє ключову роль. Ось 9 порад, які допоможуть вашій дитині адаптуватися в соціумі, знайти друзів і стати частиною колективу.

 Пояснюйте значення дружби

Розкажіть дитині, що дружба — це про взаємодію, підтримку і радощі, які діляться між друзями.

 Навчайте базовим соціальним навичкам

Привітання, подяка, вибачення — основні вміння, які допоможуть дитині легко знаходити спільну мову з іншими.

 Стимулюйте рольові ігри

У рольових іграх дитина може відпрацьовувати поведінку у різних ситуаціях: знайомство, співпраця, вирішення конфліктів.

 Створюйте можливості для спілкування

Запрошуйте друзів у гості, організовуйте прогулянки, відвідуйте місця, де є інші діти.

 Розвивайте емоційний інтелект

Пояснюйте, як розпізнавати емоції інших і відповідно реагувати.

 Стимулюйте ініціативу

Заохочуйте дитину робити перші кроки до знайомства або пропонувати гру.

 Навчайте вирішувати конфлікти

Вчіть дитину шукати компроміси, пояснювати свої почуття і слухати інших.

 Демонструйте приклад

Показуйте, як будувати дружні стосунки, вирішувати суперечки та підтримувати друзів.

 Залучайте до командної роботи

Участь у групових проєктах, спортивних секціях чи гуртках допомагає формувати командні навички.

 

Більшість батьків час від часу порівнюють свою дитину з іншими. Іноді навіть не усвідомлюючи, які наслідки це може принести.

І найстрашніше, що батьки роблять це з любові – щоб змотивувати, підштовхнути, щоб показати, що якщо постаратися, то все можливо.

Але психологія працює інакше.

Що насправді чує дитина:

Коли ви кажете: "Дивись, як Оля добре малює" — дитина чує: "Ти малюєш недостатньо добре".

Коли ви кажете: "Чому ти не можеш бути організованим, як твій брат?" — дитина чує: "Він кращий за тебе".

Коли ви кажете: "У Марка одні дванадцятки" — дитина чує: "Твоя цінність залежить від оцінок".

Порівняння руйнують самооцінку. Дитина починає оцінювати себе через призму інших. Вона перестає бачити свою унікальність і концентрується на тому, чого їй "бракує".

Порівняння вбивають мотивацію. Замість "я хочу це вивчити, бо мені цікаво" з'являється "я мушу, бо інакше я гірший". Це шлях до вигорання, а не до успіху.

Порівняння формують токсичний перфекціонізм. "Якщо я не найкращий/а — я невдаха". Ця настанова залишається на все життя і породжує тривожність, депресію, синдром самозванця.

Що робити замість порівнянь:

Порівнюйте з минулим досвідом дитини

"Минулого місяця ти ледве дочитував сторінку, а зараз уже читаєш цілі розділи! Бачиш свій прогрес?"

Фокусуйтеся на зусиллях, а не на результаті

Замість "Ти найкращий/а!" → "Я бачу, скільки ти старався/лась, і це вражає"

Говоріть про почуття, а не про оцінки

"Я помітила/в, що тобі важко дається математика. Що ти відчуваєш? Як я можу допомогти?"

Цініть процес, а не тільки досягнення

"Мені подобається, як ти не здався/лась, коли було складно"

Зрозуміло, що своїми настановами ви хочете допомогти, але іноді найкраща допомога — це побачити дитину такою, якою вона є. Гідну любові просто за те, що вона є.

ДЖЕРЕЛО https://www.facebook.com/childhotline.ukraine?locale=ru_RU

 

Булінг — це не "дитячі сварки", які минуть самі по собі. Це систематичне насильство, яке залишає глибокі психологічні травми. І найстрашніше для дитини в цей момент — відчути, що вона сама з цим.

Ознаки, які не можна ігнорувати:

Раптова відмова йти до школи, хоча раніше все було добре

Часті "хвороби" перед школою (головний біль, біль у животі)

Пошкоджені речі, зникають гроші, порвані підручники

Дитина замкнулася, перестала розповідати про школу

Погіршився сон, з'явилися нічні кошмари

Зникли друзі/подруги, перестали телефонувати

Знижується успішність, концентрація уваги

Що робити?

1. Створіть безпечний простір для розмови

Не починайте з допиту. "Помітила/в, що ти останнім часом засмучений/а. Я поруч, якщо захочеш поговорити" працює краще за "Хто тебе образив?!"

2. Вірте дитині

Навіть якщо вам здається, що вона перебільшує. Те, що для вас дрібниця, для неї може бути травмуючим досвідом. Її біль реальний.

3. НЕ мінімізуйте проблему

"Не звертай уваги", "Дай здачі", "Загартовує характер" — ці слова руйнують довіру і залишають дитину наодинці з проблемою.

4. Діяльна підтримка — це не конфронтація

Не йдіть розбиратися з кривдником/цею або його батьками самостійно.

Правильний алгоритм:

1) Фіксуйте всі випадки (дати, що сталося, свідки)

2) Офіційна розмова з класним керівником/керівницею, звернення до адміністрації школи

3) Залучення шкільного психолога/ині

При необхідності — поліція, Служба у справах дітей

5. Зміцнюйте ресурс дитини

Булінг б'є по самооцінці. Вашій дитині зараз потрібно:

- Відчути підтримку родини (ви на її боці безумовно)

- Простір, де вона успішна (гурток, хобі, спорт)

- Професійна допомога психолога

- Розуміння, що проблема не в ній

6. Навчіть механізмам захисту

- Як реагувати на провокації (без агресії, але впевнено)

- Коли і як просити про допомогу

- Як зберігати докази (скріншоти, повідомлення)

Важливо розуміти:

Булінг — це не конфлікт двох сторін. Це насильство, де є кривдник/ця, постраждалий/а і спостерігачі. Ваше завдання — не з'ясовувати "хто винен/винна", а захистити дитину і зупинити цькування.

ДЖЕРЕЛО https://www.facebook.com/childhotline.ukraine?locale=ru_RU

Дуже важко сьогодні уявити світ без електронних гаджетів. Сучасні діти звикають до таких пристроїв буквально з пелюшок.
Комп’ютери, планшети, смартфони, електронні книги та інші цифрові пристрої є сьогодні практично у кожної людини. Вони спрощують наше життя та допомагають економити час.
Сьогодні досить часто можна помітити, як, замість спілкування, молоді люди проводять час разом кожен у своєму телефоні. Зазвичай, користувачі смартфонів починають свій день із, наприклад, перегляду соціальних мереж або стрічки новин та закінчують його так само. «Розумні гаджети» стали невід’ємною частиною нашого життя: люди використовують їх не лише для дзвінків або повідомлень, але й для перевірки погоди, здійснення онлайн-покупок, пошуку роботи тощо.
В багатьох сім`ях батьки за допомогою гаджетів відвертають увагу дітей, щоб зайнятися побутовими справами. Безперечно, це дуже зручно, але надмірне захоплення цифровими пристроями шкодить, в першу чергу, психічному здоров’ю дитини.
Науковці стверджують, що, залежність від смартфонів радикально змінює наші життя, і це не завжди має позитивні наслідки.
Важко зрозуміти, де проходить грань між безпечним, корисним і надмірним використанням технологій. Деякі побоюються, що ця «одержимість» може бути шкідливою, особливо для психічного здоров’я тінейджерів. І таке побоювання цілком виправдано, адже іноді здається, що підлітки безперервно використовують гаджети упродовж всього дня!
Американські психологи стверджують, що сьогоднішні підлітки можуть опинитися на межі кризи психічного здоров’я. Вони розповідають, що у тих, хто проводить багато часу за екранами, виникає апатія до навколишнього світу, часті перепади настрою або агресія.
Лікарі попереджають: надмірне використання смартфонів може призвести до розвитку депресії, тривоги та стресових станів. Більш того, часте використання телефону, а особливо – у другій половині дня, погано впливає на якість сну, викликає фізичний дискомфорт, головний біль та знижує гостроту зору.
У школярів, які активно користуються соціальними мережами, збільшується ризик виникнення депресії на 27%. Психіка дітей і підлітків нестабільна і знаходиться на стадії становлення, тому дуже важливо намагатися уберегти їх від негативних впливів в мережі. У той час як ті, хто займається спортом, відвідує різні гуртки або вчить домашнє завдання, значно скорочують свій ризик. Дитяча депресія – поширене і важке захворювання, яке негативно впливає на поведінку дитини.
Надмірне використання девайсів не розвиває інтелект дітей. Деякі експерти припускають, що сьогоднішні покоління росте повільніше. Через гаджети дитина не розвиває логіку, фантазію та уяву, а концентрація уваги йде на спад. До того ж у дітей виникають проблеми з живим спілкуванням. Вони вже звикли до віртуальних «емодзі». Діти не хочуть висловлювати свою думку, ділитися своїми почуттями, переживаннями.
Людське око влаштоване так, що в нормальному режимі відбувається постійне перемикання зору з ближніх цілей на далекі. Коли діти та підлітки занадто довго дивляться на дисплей мобільного телефону, вони змушують свої очі постійно працювати в режимі ближнього бачення. Результат: короткозорість.
Наслідки не змушують на себе чекати: сухі, почервонілі очі, зниження гостроти зору, чутливість до світла. Іншою проблемою є синє світло, небезпечне для людини. Цей короткохвильовий і високоенергетичний діапазон видимого спектру виводить з ладу «біологічний годинник» людини, шкодить нервовій системі, негативно позначається на рогівці і зіниці. Уникнути його впливу неможливо, тому що він є частиною сонячного випромінювання.
Однак найбільшу тривогу фахівців викликає штучне світло, що йде від енергозберігаючих ламп і екранів різних електронних пристроїв. Синє світло від дисплеїв вражає сітківку: безперервна стимуляція внутрішньої оболонки ока може призвести до незворотних ушкоджень.
Експерти з товариства Kuratorium Gut Sehen («піклувальники про хороший зір») з’ясували, що діти, котрі менше години на день проводять на відкритому повітрі, на 30 % частіше стають короткозорими, ніж діти, які грають на вулиці без електронних гаджетів більш ніж дві години.
Але в той самий час, в технологіях є інь і янь, які важко збалансувати як батькам, так і педагогам. Наприклад, при використанні телефону поліпшуються когнітивні навички – це здатність обробляти інформацію, міркувати, аналізувати ситуацію.
Отже, в усьому важливий баланс. В умовах сучасного світу неможливо (і навіть неправильно) бути осторонь від цифрових технологій.
Усі батьки прагнуть дати своїм дітям найкраще і часто реалізовують це бажання, купуючи різні гаджети та предмети. Вони одночасно можуть як розвивати здібності підлітка, так і деструктувати. Тому, батькам важливо ретельно стежити за поведінковими особливостями своєї дитини, і, в разі необхідності, звернутися до фахівця.

Бережіть себе та своїх рідних!

ДЖЕРЕЛО:  https://tr.cdc.gov.ua/news/vplyv-gadzhetiv-na-psyhichnyj-stan-ditej-ta-pidlitkiv-2/

16 листопада - Міжнародний день толерантності

 16 листопада відзначається Міжнародний день толерантності. Це свято було започатковано ЮНЕСКО у 1995 році з ухваленням на 28-й Генеральній конференції Декларації принципів терпимості. У документі наголошується на рівності всіх людей незалежно від їхнього походження, віросповідання, етнічності, кольору шкіри чи сексуальної орієнтації. Принципи толерантності узгоджуються із положеннями Загальної декларації прав людини, яка проголошує неприпустимість дискримінації, геноциду та інших проявів порушення прав людини.

Україна також послідовно підтримує ці підходи. У листопаді 2015 року Верховна Рада ухвалила «антидискримінаційну» поправку до Трудового кодексу, додатково закріпивши рівність та недопущення дискримінації на робочому місці за усіма визначеними ознаками. Це стало важливим підтвердженням демократичного розвитку та толерантності українського суспільства.

Толерантність — це не лише сприйняття іншого світогляду чи способу життя, а й повага до людської індивідуальності та визнання основоположних прав і свобод кожної людини. У сьогоднішні непрості часи нам особливо важливо зберігати взаємну повагу та підтримку, адже саме від цього залежить наше спільне майбутнє.